Останній маршал СРСР проти російського вторгнення в Україну

Екс-міністр оборони СРСР, маршал Радянського Союзу Дмитро Язов заявив, що Росія не повинна вводити війська в Україну.

Він підкреслив, що "подібні необдумані дії можуть привести до третьої світової війни", передає "Інтерфакс".

Свою заяву Язов виголосив на Всеармійських зборах офіцерів запасу в Москві.

Дмитро Язов є останнім живим маршалом СРСР. Був передостаннім міністром оборони СРСР (1987-1991), в 1991 році приєднався до заколоту ГКЧП [Державного комітету з надзвичайного стану], ставши одним із його творців.

За наказом Язова у Москву були введені танки і важка військова техніка, що призвело до смерті трьох цивільних москвичів під час багатотисячних акцій протесту проти ГКЧП і на підтримку реформ, обличчям яких був тодішній керівник Російської СФРР Борис Єльцин.

Після провалу путчу був заарештований і до 1993 року перебував під вартою. Амністований Держдумою, звільнений з військової служби і нагороджений іменним пістолетом в 1994 році.

Дивіться також:

1991: прес-конференція ГКЧП у Москві. ВІДЕО

Офіціоз програми "Время" про ГКЧП і Кравчука. ВІДЕО

Початок кінця. Радянський Союз помирав під "Лебедине озеро"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.