Спецпроект

Продовжують забудовувати територію Київської фортеці. ФОТО

Територія Васильківського укріплення у складі пам'ятки-музею національного значення "Київська фортеця" забудовується.

Про це у своєму блозі повідомив краєзнавець Микола Афанасьєв.

Блогер наводить зображення, які мають свідчити про те, що "елітна" забудова виникла як раз на "особливо охороняємих" законом землях:

 Забудова позначена жовтою цяткою

Супутникове фото березня 2014 року:

Будівництво - ліворуч від вежі №3 (так звана Прозоровська) Васильківського укріплення (вул.Щорса, 34)

Як випливає із наданих Афанасьєвим фото, хмарочос біля історичної пам'ятки споруджує державна компанія "Укрбуд":

 "Вул. Щорса, 34 у Печерському районі"

Київська фортеця є одним із претендентів на звання "7 чудес України" в категорії "фортеці". Це найбільше земляне укріплення (XVIII-XIX сторіч) в Європі. Територія історика-археологічного музею займає 140 гектарів.

Вежа №3. Уже давно в ній (і редюїті №1) розміщуються Внутрішні війська МВС

Напередодні футбольного чемпіонату Євро-2012 будівельники зруйнували частину історичного валу одного з укріплень фортеці - Косий Капонір - заради зведення інфраструктури біля НСК "Олімпійський".

Васильківське укріплення – самостійний фортифікаційний комплекс у складі Київської фортеці, збудований у 1831–1844 рр. З цього укріплення почалося будівництво Нової Печерської фортеці.

 Загальний вигляд укріплення у 1918 році і місце нинішньої забудови. Фото: Веб-енциклопедія Києва

В сторону поля Васильківське укріплення було орієнтоване земляними валами, равеліном, капоніром та іншими фортифікаційними спорудами.

Передпілля укріплень прикривала так звана горжева стіна з воротами, що об’єднувала редюїт №1 (напівкругла вежа №1) з двома круглими вежами Вежа №2 (Кругла вежа) та Вежа №3 (Прозоровська вежа).

 Ліворуч - вежа №2, посередині - редюїт №1, праворуч - вежа №3 і місце забудови

З 1839 р. окремі казарми укріплення використовувалися військовим госпіталем, з 1863 р. – для утримання в’язнів, 1868–1877 рр.– розміщення військововиправної роти. Після 1897 р. пристосовано під склади, бійниці зовнішніх фасадів веж замінено вікнами.

У радянський час в приміщеннях Васильківського укріплення розміщувалися військові об’єкти. Зараз в приміщеннях колишніх редюїту №1 та Прозоровської вежі розміщено військову частину Внутрішніх військ.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.