Спецпроект

На Волині відкрили пам'ятник жертвам Голокосту. ФОТО

У Володимирі-Волинському урочисто відкрили пам’ятник жертвам Голокосту - перший пам’ятний знак, який з’явився у місті на вшанування пам'яті євреїв.

Ініціатором спорудження монументу став голова єврейської громади Володимира-Волинського Володимир Музиченко, повідомляють Волинські новини.

Пам'ятник розташовано на вулиці Т. Шевченка - на місці єврейського гетто, яке тут в роки Другої світової війни створили нацисти. Кошти на його виготовлення надійшли від благодійників, скульптори - лучани.

"1 травня 1942 року гетто було зачинено і всі люди перетворилися із жителів гетто у його в’язнів, - нагадав Музиченко. - І протягом 1942-43 років практично всіх цих людей було знищено - від немовлят до немічних старих, незважаючи ні на стать, ні на соціальний статус".

Активіст нагадав, що 72 роки після завершення війни тема Голокосту оминалася офіційною владою. У Володимирі-Волинському не було жодного місця, яке би нагадувало про волинян, які завинили перед нацистами лише тим, що народилися від матері-єврейки.

"Ми не маємо право забути про злочин проти нашого народу, і цей пам’ятник буде нагадуванням для наших предків і застереженням на майбутнє, - наголосив Музиченко. - Такі страшні злочини як Голодомор та Голокост ніколи не повинні повторитися".

 

Міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк, виступаючи на відкритті, додав, що єврейська громада була значною у місті і зробила чималий внесок у його розвиток.

Також перед присутніми виступив Праведник світу Микола Ваврисевич, родина якого в роки Другої світової війни врятувала від смерті більше десятка євреїв.

"1 вересня 1942 року з гетто цілодобово їхали машини у яких вивозили на страту євреїв, - розповів Ваврисевич. - Так тривало кілька днів. Плач стояв страшний. І тепер я прошу – будьте пильні і пам’ятайте тих, хто жив поруч з вами, бо ми всі на одній землі одна громада".

Година папуги. Велике кохання Зоф’ї Бартницької

Через 70 років пані Бартницька пригадувала останні чутки, які долинали про долю її чоловіка з СРСР, з самого сходу України: «Брат чоловіка, колись там — не знаю, коли — контактував з якимись військовими чинами. Йому сказали: «Його нема серед живих. Тільки не можна про це говорити». Колишній агроном, поручик резерву Зиґмунт Бартницький зник. Про те, що з ним трапилось, не можна було говорити 50 років.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР