У Львові пропонують мораторій на пам'ятники Небесній Сотні

Ініціатив зі встановлення меморіальних знаків на честь загиблих під час подій на Майдані у січні-лютому 2014 року так багато, що варто ввести річний мораторій на встановлення будь-яких пам'ятників, знаків та таблиць.

Таку думку в ефірі tvoemisto.tv висловила заступник начальника управління культури Львівської міськради Ірина Магдиш.

Чиновник нагадала про народний звичай - пам'ятник на могилі померлого можна ставити не раніше, ніж через рік після його смерті.

"Народ розуміє оцю тонку межу, мусить бути якась дистанція, - зазначила Магдиш. - І вже тоді у спокійному психологічному стані, виважено, мудро та розважливо думати, яким чином і де створювати меморіал чи меморіали – це вже люди мають вирішувати".

Ще один важливий момент – перед встановленням будь-чого повинен відбутись дуже широкий, прозорий і відкритий конкурс.

"Не конкурс між собою і не приватні ініціативи, а конкурс відкритий з обов'язковим публічним обговоренням, - наголосила чиновниця. - Бо засмічувати наші міста речами, за які нам потім буде незручно, які не будуть виконувати свої функції, не варто".

За словами чиновниці, пам'ятник повинен не лише повертати до пам'яті, він повинен показувати, як жити в майбутньому, повинен учити.        

У Львові так багато ініціатив, щодо встановлення різноманітних пам'ятників, малих архітектурних форм, таблиць та знаків, що це починає перетворюватись у проблему, підкреслила замкерівника управління культури облради.

"Це робилося і далі робиться без огляду на архітектурний, історичний, урбаністичний контекст, без того, щоб поговорити з людьми і запитати, чи вони хочуть там той пам'яник чи таблицю.Люди не зважають, чи той об'єкт не вибивається з загального тла будинку, вулиці, району, чи він естетичний, чи делікатно втручається в тіло міста, чи не ріже око", – наголосила Магдиш.

Відтак, зараз у Львові чиновники разом з архітекторами, художниками і просто громадськими ативістами розробляють положення про порядок встановлення пам'ятників та пам'ятних знаків.

"Пішла просто величезна хвиля народної ініціативи зі встановлення пам'ятників, алей, фігур, таблиць на честь хлопців з Небесної Сотні, які загинули на Майдані, - зазначила чиновниця. - [Але] це матеріальний слід повинен не тільки бути у вигляді таблиць та алей".

Магдиш запропонувала ентузіастам зі створення меморіальних знаків спробувати інші варіанти увічнення пам'яті загиблих.

"Скажімо, облаштувати дитячий майданчик і написати на одній з лавочок, що це на честь Небесної сотні, - пояснила вона. - Або провести інтернет в якусь сільську школу і назвати, можливо, це смішно звучить, що це інтернет в честь Небесної Сотні. Це краще працюватиме на той результат, за який ці хлопці стояли і гинули. Вони гинули за життя, вони зовсім не гинули за смерть і за пам'ятники", – вважає Ірина Магдиш.

Інша сторона медалі, на її думку, це те, що дуже часто народна ініціатива не бере до уваги загальний план розвитку територій, загальний план району, не враховує місію і роль громадського простору як такого.

Як відомо, восени 2013 року львівський кавовий бренд профінансував пам'ятник "відкривачу кави для Європи" Юрію Кульчицькому у центрі міста. Монумент і процедура його встановлення обурили значну частину львівської громади.

У квітні 2014 року Нацбанк випустив пам'ятну медаль "Небесна Сотня на варті".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.