Архів СБУ показав цензуровані листи з фронту. ФОТО

Галузевий державний архів СБУ оприлюднив колекцію архівних матеріалів "Прості люди Другої світової: думки, настрої, переживання". Серед артефактів - накази про цензуру в армії (донедавна таємні) та перлюстроване листування червоноармійців.

Таким чином історики хочуть показати інший бік війни: як тоталітарний режим тиснув навіть на тих, хто за нього воював, повідомляють організатори.

Через сім десятиліть конфісковані НКВД листи простих людей доступні для дослідників і всіх зацікавлених.

Основа колекції – листи з фронту та на фронт, в яких простежуються настрої та ставлення людей до лихоліття війни.

За словами заступника директора Архіву СБУ Володимира Бірчака, радянська влада не заоохочувала громадян відверто висловлювати свою точку зору щодо війни.

З цією метою радянською владою було створено так звані "пункти ПК" — перлюстрації кореспонденції, які переглядали листи та вилучали із них непотрібні та недозволені, на думку радянської влади, речі чи слова.

Лист із Кам'янця-Подільського на фронт, зі штампом цензора. Липень 1944 року, через три місяці після звільнення міста від німців

При цьому цензура застосовувался не тільки до мимоволі висловленої автором листа військової таємниці (кількість військ, місця боїв, назви підрозділів тощо).

"Так, скажімо, фотографія бійця, що був пораненим чи понівеченим на фронті, не мала права дійти до родичів через політичну та військову недоцільність", — зазначив Бірчак.

"Якщо ж у листах вояків був негатив, зневага, погрози, зневіра в радянському уряді, владі, критичні висловлювання, вони потрапляли під кримінальну статтю, - додав науковий консультант Архіву СБУ, кандидат історичних наук Валерій Огороднік. – Загрожувало від 10 до 15 років".

Де тут була військова таємниця?

Окремим розділом архівної колекції є добірка наказів про створення, роботу та функції вищезгаданих пунктів перлюстрації кореспонденції у 1939-1945 роках, а також ряд так званих меморандумів — витяги із недозволених листів, що подавались партійному та вищому керівництву НКВД для аналізу.

"Наказую запровадити на всю вхідну і вихідну поштово-телеграфну кореспонденцію діючих частин Червоної Армії, Військово-Морського флоту цензуру. Проводити офіційне розкриття всієї червоноармійської кореспонденції: прості, рекомендовані, цінні листи, телеграми і посилки", - цитує радянський документ Валерій Огороднік.

Оприлюднено також документи про реакцію населення на події війни, що адресувалися особисто Народному комісару внутрішніх справ Лаврентію Берії.

Копії вищезгаданих документів передані ГДА СБУ до Національного музею історії Великої Вітчизняної Війни та до Електронного архіву українського визвольного руху.

Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали охочі можуть в інформаційно-довідковій залі Служби безпеки України, що працює щодня з понеділка по п’ятницю з 14.00 до 17.00 і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ірининська, 4. Телефон: (044) 255-82-24. 

Дивіться також:

Як радянський агітпроп цензурував "неправильних" космонавтів. ФОТО

Останні листи з-під Сталінграду. Що писали німці перед капітуляцією

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.