Білборди з нагоди Дня Перемоги закликають до єдності країни. ФОТО

Напередодні 9 травня на рекламних площах Києва та області з'явилися зображення ветеранів - уродженців різних регіонів України, які захищали Україну від нацистів під час Другої світової війни.

На всіх зображеннях розміщено - українською або російською мовами - напис "Спасибі за мир! Слава Україні!"

Біля фотографії кожного ветерана є деталь біографії, пов'язана з місцем народження і регіоном, який він захищав під час війни.

Ось деякі з цих біографічних деталей: "Житель Києва, захищав Крим", "Народилася на Київщині, визволяла Луганщину", "Народився на Луганщині, визволяв Галичину", "Виріс на Донбас, визволяв Київ".

 
 
 
Фото: vgorode

Як відомо, Український інститут національної пам'яті спільно з Інститутом історії України НАНУ пропонують зробити загальноукраїнським символом Дня Перемоги квітку червоного маку.

Дивіться також інші матеріали за темою "День Перемоги"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.