Спецпроект

Росія хоче зробити субмарину "Запоріжжя" музейним експонатом

Єдиний український підводний човен "Запоріжжя" може стати музейним експонатом у Балаклавському музеї холодної війни в Криму.

Про це повідомило джерело в міській адміністрації Балаклави РІА "Новості".

За словами джерела, габарити субмарини дозволяють завести її й ошвартувати в одному з каналів центральної галереї.

Як зазначив співрозмовник агентства, субмарина "Запоріжжя" як бойова одиниця не розглядається.

"Віддати її на розпил – це гроші й морока, до того ж українські моряки усередині корабель як могли, утримували, човен на плаву, ходить без буксирів – чудовий експонат для музею, він туди пройде й устане в каналі, адже Балаклавські штольні розраховані на старі проекти субмарин", - заявив він.

"Упевнений, що це буде справжній аншлаг, коли люди зможуть відвідати справжній підводний човен часів СРСР. Потрібно лише атрибутику того часу на неї закріпити. Від туристів, у тому числі й іноземних, відбою не буде", - упевнений співрозмовник агентства.

Він також повідомив, що пропозицію зробити "Запоріжжя" музейним експонатом уже розглядають на рівні міста й флоту.

Раніше стало відомо, що Росія не збирається віддавати субмарину "Запоріжжя" військово-морським силам України.

Під час інтервенції російських військових у Криму на субмарині ВМС України "Запоріжжя" було здійнято Андріївський прапор. Більшість членів екіпажу вирішили залишитися  й служити на ЧФ РФ, командир і офіцери відмовилися.

Багатоцільовий великий підводний човен "Запоріжжя" був спущений на воду у 1970 році. У 2001-2012 році пройшов капітальний ремонт. Має найперший номер з корабельних номерів флоту України - U-001.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.