У Донецьку з'явився сквер пам'яті "беркутів"

Депутати міськради Донецька одноголосно проголосували за вшанування пам'яті загиблих співробітників загону "Беркут".

За проголосували всі 55 депутатів, які зареєструвалися на засіданні міськради. Пропозицію щодо найменування скверу, що знаходиться біля площі Дзержинського у Ворошиловському районі міста, вніс секретар міськради, член ПР Сергій Богачов.

Офіційна назва нового топонімічного об'єкту - "Сквер пам'яті загиблих бійців "Беркуту".

Рішення прийнято, як сказано на офіційному сайті міського голови Олександра Лук'янченка, "учитывая многочисленные обращения жителей города Донецка об увековечении памяти бойцов подразделения МВД Украины "Беркут", погибших во время трагических событий, имевших место в г. Киеве с декабря 2013 года по февраль 2014 года".

Пропозиція Богачова встановити пам'ятну стелу була відправлена на доопрацювання.

Ініціатив щодо увічнення пам'яті загиблих героїв "Небесної сотні" депутати не розглядали.

Як відомо, 22 лютого міська рада Дніпропетровська проголосувала за перейменування центральної площі Леніна на площу Героїв Майдану.

Центральну вулицю Кіровограда перейменували з Кірова на Героїв Майдану.

У Тернополі міськрада вирішила перейменувати площу Мистецтв на площу Героїв Євромайдану.

У Києві пропонують перейменувати вулицю Інститутську або її частину на вулицю Небесної Сотні.

У березні 2014 року Хмельницька міськрада перейменувала центральну вулицю Театральну на Героїв Майдану.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.