Спецпроект

Німецькі видання закликають прибрати "російські танки" з Берліну

Німецькі газети "Більд" і "Берлінер Цайтунґ" написали спільну петицію до Бундестагу. В ній вони закликають парламент ФРН прийняти рішенням про демонтаж радянських танків Т-34 із меморіалу, що поруч із Бранденбурзькими воротами у Берліні.

Звернення з’явилося на сайті Bild, повідомляє MediaSapiens.

"Ми не потребуємо жодного російського танка на меморіалі біля Бранденбурзьких воріт в той час, коли російські танки погрожують вільній та демократичній Європі",  – йдеться у петиції.

Автори звернення, крім цього, пропонують вилучити із пам’ятника будь-які символи мілітаризму. Це, зокрема, радянська гаубиця-гармата МЛ-20.

Німецькі журналісти зазначають, що Росія вперше після Холодної війни застосувала збройні сили для зміни кордонів у Східній Європі. На їхню думку, зібрані на кордоні з Україною російські війська означають загрозу українській незалежності.

Разом з тим автори петиції наголошують, що "не ставлять під сумнів день пам’яті та вшанування незліченних жертв російського народу".  Вони також вважають, що із спустошливої та кровопролитної війни треба винести уроки про мир та взаємоповагу народів.

Журналісти попросили своїх читачів підтримати їхню ініціативу. Для цього розмістили зразок листівки.

Bild – загальнонімецька газета-таблоїд, що виходить із понеділка по суботу тиражем 2,5 мільйони примірників. Berliner Zeitung – найпопулярніша щоденна газета регіону Берлін-Бранденбург.

Меморіал у берлінському районі Тірґартен було споруджено в 1945 році в пам'ять про 75 тисяч радянських солдатів, які загинули при штурмі Берліна.

Дивіться також: "У Варшаві демонтували пам'ятник Червоній Армії. ФОТО"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.