Російські філософи виступили проти "обов'язкової ідеології"

Підготовлений урядом РФ проект "Основ державної культурної політики" містить претензію на загальнообов'язкову ідеологію, що прямо заборонено статтею 13 Конституції Російської Федерації.

Про це йдеться у заяві членів Ученої ради Інституту філософії Російської академії наук.

За словами науковців, здивування у тексті проекту викликає однозначність тези "Росія не Європа", оголошеною "наріжною" в даному документі.

"Це суто приватне судження жодним чином не може розглядатися в якості незаперечної істини, - наголошують філософи. - Помилкою буде стверджувати, нібито ця теза підтверджується "всією історією народу і країни". Не можна не рахуватися з тим, що багато історичних діячів і кращих умів Росії дотримувалися прямо протилежного погляду".

На думку авторів заяви, держава більш сприяла б інтелектуальному життю Росії, якби організувала дослідження та обговорення теми російської ідентичності підтримкою відповідних проектів , конференцій, дискусійних майданчиків тощо, а не вирішувала "складні філософські питання" в директивному порядку.

"Принципи державної політики в галузі культури має розробляти насамперед саме суспільство , а не анонімні "робочі групи" при як завгодно авторитетному відомстві", - наголосили науковці.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.