Словацьке місто не захотіло бачити росіян на святі визволення

Мер міста Ліптовскі Мікулаш (північ Словаччини) Александер Слафковскі не запросив військового представника посольства Росії в Словаччині на урочистості, присвячені 69-й річниці визволення міста від нацистів.

Про це повідомляє Радіо Свобода із посиланням на братиславське видання Sme.

Mер особисто зателефонував до посольства Росії й повідомив, що російський представник на урочистостях, які розпочалися сьогодні, є небажаним гостем.

"Військові Радянської Армії звільнили місто, але Росія сьогодні виступає як агресор", – пояснив свою позицію Александер Слафковскі. На його думку, РФ "порушує міжнародні угоди і домовленості, які ж сама і підписала".

Посольство Росії висловило жаль у зв’язку з такою позицією словацького мера.

"Нас не здивує, якщо завтра пан Слафковскі поїде на Західну Україну, щоб покласти квіти до пам’ятника "героєві-визволителю України Степанові Бандері, на совісті якого життя тисяч євреїв, поляків, росіян і словаків", ідеться у відповіді посольства.
 
МЗС Словаччини заявило, що не поділяє позицію мера.

"Те, що ми не погоджуємося з анексією Криму з боку Російської Федерації і засуджуємо її, нічого не змінює в тому, що Ліптовскі Мікулаш, як і багато інших міст Словаччини у Другу світову війну, звільнила Червона  армія", – зазначив керівник пресового відділу міністерства Пертер Суско.

Бої за звільнення Ліптовского Мікулаша навесні 1945 року точилися два місяці й були серед найскладніших на теренах Словаччини. За звільнення міста віддали життя понад 4600 чехословацьких і радянських воїнів.

Як відомо, у березні 2014 року мерія чеського міста Ліберець вивісила на фасаді міської ратуші величезний плакат, на якому президент РФ Владімір Путін зображений у збірному образі Гітлера-Сталіна.

23 лютого 2014 року у Софії (столиця Болгарії) невідомі розмалювали пам'ятник Червоній армії-визволительниці у жовто-сині кольори, написавши на п'єдесталі "Слава Україні!" та "КаПутін".

Дивіться також інші матеріали за темою "Словаччина"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.