Мобільному зв'язку - 41 рік. ФОТО

41 рік тому було здійснено перший дзвінок з мобільного телефону у світі. 3 квітня 1973 року інженер компанії Motorola Мартін Купер вперше подзвонив із прототипу стільникового телефонного пристрою - прямо з вулиці.

Стоячи навпроти готелю "Хілтон" на Шостій авеню в Нью-Йорку, Купер подзвонив керівникові дослідницького відділу компанії Bell Laboratories Джоелу Енгелю, котрий перебував на прес-конференції в будівлі готелю.

"Я сказав: "Джоел, я тобі двоню зі стільникового телефону, справжнього стільникового, переносного, я можу тримати його однією рукою", - згадує Купер. - Мені здалося, що я почув, як скреготнули його зуби, але Енгель ввічливо закінчив дзвінок".

Bell Labs належали компанії AT&T - конкуренту "Мотороли" на ринку мобільного зв'язку. Однак вони зосереджувалися на так званих "автомобільних" телефонах - це були апарати вагою під 15 кг, розташовані у салонах авто.

 3 квітня 1973 року, момент першого дзвінка з мобільного

Підрозділу, в якому працював Купер, удалося сконструювати пристрій вагою трохи більше 1 кг. Його вже можна було назвати "переносним".

"Ми показали прототип президенту США, - згадує Купер. - І Рональд Рейган сказав: "Чому ми всі не можемо користуватися таким?"

Мартін Купер розмовляє за допомогою першого комерційного мобільного апарату DynaTAC. Цей телефон з'явився на ринку у 1983 році

На ринок перший комерційний мобільний телефон вдалося вивести аж через 10 років, у жовтні 1983-го - це був апарат під назвою DynaTAC. Він коштував $3,9 тисяч - приблизно $10 тисяч на сучасні гроші.

"Ми були впевнені, - говорить Купер. - Колись така штука буде у кожного".

В Україні перший мобільний зв'язок здійснив 1 липня 1993 року тодішній президент Леонід Кравчук (дивись ВІДЕО).

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.