Майданівці пропонують змінити керівництво Інституту нацпам'яті

Суспільні діячі Львівщини звернулися до в.о. президента Олександра Турчинова і прем'єр-міністра Арсенія Яценюка з закликом відновити статус Українського інституту національної пам’яті та призначити його директором історика Володимира В’ятровича.

Про це повідомляється на офіційній Facebook-сторінці Євромайдану Львів.

"Звертаємось до вас із проханням відновити статус Українського інституту національної пам'яті як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, - йдеться у зверненні. - Це усталена практика, яка відповідає зразкам Центральної та Східної Європи".

Як відомо, створений за президентства Віктора Ющенка Український інститут національної пам'яті був центральним органом виконавчої влади. У 2010 році президент Янукович ліквідував УІНП, натомість було створено науково-дослідну установу з аналогічною назвою у структурі Кабміну. 

У колишніх соціалістичних країнах Центральної і Східної Європи аналоги Інституту національної пам'яті мають право здійснювати не тільки наукову, але й слідчу діяльність. Водночас в управління цим установам передані архіви спецслужб часів соціалізму.

У березні 2011 року голова УІНП Валерій Солдатенко заявив в інтерв'ю "Історичній Правді", що завдання провести люстрацію не ставилося перед керівництвом УІНП ані Ющенком, ані Януковичем.

Також львівські майданівці пропонують призначити керівником Інституту національної пам’яті кандидата історичних наук і активіста Громадського сектору Євромайдану Володимира В’ятровича.

"Володимир В’ятрович має усі необхідні навички та компетенції для ефективної роботи та очолення цієї установи. Українська наукова та просвітницька громадськість, Майдан безумовно підтримають таке призначення", – запевняють автори листа.

Звернення, зокрема, підписали: Іван Вакарчук, екс-ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, міністр освіти і науки України (2007-2010); Дзвенислава Калинець-Мамчур, проректор Національного університету імені Івана Франка; Олег Турій, проректор Українського католицького університету та ін.

Як відомо, у  2008-2010 роках Володимир В’ятрович працював на посаді директора Галузевого державного архіву СБУ, організувавши розсекречення КГБ і відкритий доступ до них.

У 2010-2011 роках був старшим запрошеним дослідником Українського наукового інституту Гарвардського університету.

У 2002 році В’ятрович заснував Центр досліджень визвольного руху – неурядову дослідницьку установу, яка з 2012 є членом Європейської платформи пам’яті та сумління. У 2009 році році став співтворцем Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

У 2013 році ЦДВР спільно з Львівським національним університетом імені відкрив Електронний архів визвольного руху з понад 14 тисячами документів.

Дивіться усі матеріали за темою "Український інститут національної пам'яті"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.