Спецпроект

У музеї історії презентують книгу про пам'ятник Шевченку в Києві

У Музеї історії Києва відбудеться презентація книги Олександра Кучерука "Пам’ятник Тарасові Шевченку перед Київським університетом".

Про це ІП повідомили у Музейно-виставковому центрі "Музей історії Києва".

Історія створення пам’ятника Тарасові Шевченку у Києві драматична. Спочатку він мав стояти біля Михайлівського монастиря, але влада на тому місці встановила пам’ятник княгині Ользі, який, правда, невдовзі було знищено.

Замість нього у 1921 році навіть було закладено перший камінь пам’ятника Т.Шевченку, але на тому й зупинились.

До справи повернулись після перенесення столиці з Харкова до Києва у 1934 році. Визначили – бути пам’ятнику Кобзареві у парку Воровського перед Київським університетом. Розібрали постамент пам’ятника цареві Миколі Палкіну і віддали той камінь для встановлення надгробка голові Центральної Ради М.Грушевському. А Шевченків монумент доручили перевіреним Харковом російському скульптору М.Манізеру та архітектору Й.Левінсону.

Перша спроба вийшла невдалою, скульптуру привезли, подивилися і забракували та й віддали у Канів на могилу Кобзаря, а автори за рік зробили новий варіант. 6 березня 1939 року відбулось відкриття пам’ятника.

Книга "Пам’ятник Тарасові Шевченку перед Київським університетом" випущена у серії "Київські пам’ятники" Фундацією імені О.Ольжича.

Час і місце заходу: 21 березня 2014 року о 17:00. Київ, вулиця Хмельницького, 7 (метро "Театральна").

Вхід вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.