Тих, хто валить Ленінів, просять не чіпати об'єкти з реєстру пам'яток

Український національний комітет Блакитного щита просить революційно налаштованих активістів не знищувати монументи, які перебувають у реєстрах пам'яток національного чи місцевого значення.

Про це Історичній Правді повідомили в організації Blue Shield Ukraine.

На прохання пам'яткоохоронців з різних областей України комітет Блакитного щита нагадує активістам, що демонтують статуї Леніна або інші пам'ятники тоталітарного режиму: деякі монументи взяті на облік як пам'ятки національноного або місцевого значення.

Демонтаж цих об'єктів передбачає дотримання певних процедур.

"Перевірте, чи монумент, який ви хочете демонтувати, не є пам'яткою! - просять захисники культурної спадщини. - Спробуйте сконтактувати зі службами охорони пам'яток або краєзнавчими музеями".

За словами музейників, треба якось зупиняти "неконтрольований ленінопад", щоб хоч щось зберегти для музеїв.

Частину пам'яток національного значення перераховано на сайті Кабміну, однак цей список неповний, нагадують в організації.

Як відомо, Український комітет Блакитного щита створено після погрому у фондосховищах Музею історії Києва, який стався в ніч з 18 на 19 лютого на верхніх поверхах Українського дому. Події відбулися після того, як будівля перейшла під контроль міліціонерів.

Нагадаємо, 8 грудня 2013 року в Києві було зруйновано пам’ятник Ленінові на бульварі Шевченка. Після цього в Україні пошкодили або спробували пошкодити не менше 19 пам’ятників Леніну.

Також за останні кілька днів було демонтовано або знищено більше 50 пам'ятників Леніну.

Blue Shield ("Блакитний щит") - міжнародна організація при ICOMOS (Міжнародна рада з питань пам'яток та визначних місць) для захисту світової культурної спадщини, якій загрожують війни і природні катастрофи.

Організацію називають "культурним Червоним Хрестом", який керується положеннями Гаазької конвенції (1954) про захист культурних надбань у випадку збройних конфліктів.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.