Круглий стіл "Досвід Латвії в подоланні наслідків тоталітаризму". LIVE

Експерти обговорюють особливості історичного досвіду тоталітаризму та його наслідків для латвійського суспільства. І як політику пам’яті можна використовувати для подолання тоталітарної спадщини. Онлайн-трансляція на ІП.

Участь у заході беруть:
•             Аргіта Даудзе, Надзвичайний і Повноважний Посол Латвійської Республіки в Україні;
•             Гунарс Нагелс, заступник директора з питань розвитку Музею окупації Латвії 1940-1991 рр.;
•             Рітварс Янсонс, заступник директора Музею окупації Латвії 1940-1991 рр.;
•             Сергій Квіт, Президент Національного університету "Києво-Могилянська академія";
•             Аліна Шпак, Директор Центру досліджень визвольного руху;
•             Володимир В’ятрович, к.і.н. Директор Центру історії державотворення України XX ст. НаУКМА;
•             Олександр Іщук, к.ін. науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху;
•             Ігор Кулик, експерт з доступу до архівів Центру досліджень визвольного руху;
•             модератор — Ірина Штогрін, журналіст "Радіо Свобода".
 
Круглий стіл організовано Центром досліджень визвольного руху та Центром історії державотворення України XX ст. НаУКМА в рамках програми вивчення та популяризації досвіду трансформацій в пост-комуністичних країнах.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.