Спецпроект

У Музеї Ханенків знову показують античну колекцію

Національний музей імені Богдана і Варвари Ханенків відкрив виставку "Антична колекція Музею Ханенків. Вибране".

Після тривалої перерви відвідувачам знову представлені близько 60 творів мистецтва Давньої Греції, Етрурії та Риму з музейного зібрання, повідомили ІП у музеї.
 
Вік "найстарших" предметів – понад 3 000 років, "наймолодших" – близько 1700. Серед них є вишукані розписні вази, теракотові статуетки, мармурові портрети, скляні флакони та келихи.

Більшість експонатів походить із  колекції Богдана та Варвари Ханенків, решта передані до музею протягом ХХ століття з інших установ та археологічних розкопок.

У кожного з цих предметів – власна історія. За кожним – роки побутування, століття забуття й десятиліття досліджень. Кожен із них є частиною грандіозної мозаїки античної культури, відтак випромінює притаманні лише їй величний спокій та гармонію – співмірні людині й такі потрібні нам у непевному сьогоденні.

Захід присвячено пам’яті Фані Мойсеївни Штітельман (1914-1992) – археолога, мистецтвознавця, провідної дослідниці колекції античного мистецтва Музею Ханенків.

Кураторка – Катерина Чуєва.

Виставка триватиме до 15 березня.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.