Дзержинського не повернуть на Луб'янку

Комісія з монументального мистецтва міської думи (ради) Москви прийняла рішення не повертати пам'ятник Феліксу Дзержинському на Луб'янську площу столиці РФ.

Про це повідомляє Colta з посиланням на РІА "Новості".

"Пам'ятник недоцільно наразі відновлювати, тому що це швидше політичне питання, яке може розколоти суспільство", - наголосив голова комісії Лєв Лаврьонов.

Пам'ятник засновнику ЧК [Надзвичайної комісії - першої більшовицької спецслужби - ІП] за проектом скульптора Євгена Вучетича було в 1958 році встановлено навпроти головного будинку КГБ СРСР на площі, що носила тоді ім'я Дзержинського.

Зараз пам'ятник знаходиться в парку мистецтв "Музеон" - туди він був перенесений за постановою Москради 22 серпня 1991 після невдалої спроби путчу ГКЧП. У 2008 році пам'ятник було передано у власність територіальної громади міста Москва.

На думку начальника відділу охорони художньої спадщини департаменту культури Москви Сєрґєя Половінкіна, пам'ятник необхідно залишити в парку "Музеон".

"Кількість листів за Дзержинського приблизно така ж, як і проти повернення, - зазначив чиновник. - Це говорить про те, що в московському суспільстві не сформувалося єдиної думки. Це може розколоти суспільство. Це політична проблема, яка повинна вирішуватися на найвищому рівні".

З 2000 року комісія з монументального мистецтва при Московській міській думі розглядала питання про відновлення пам'ятника п'ять разів і щоразу виносила рішення про його недоцільність - через побоювання "небажаної напруженості" в суспільстві.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.