Спецпроект

Будинок малого Грушевського знесли остаточно. ФОТО

Сьогодні будівельники остаточно зруйнували старий особняк середини ХІХ століття, в якому в дитинстві жив Михайло Грушевський.

Про це повідомляє "День" із посиланням на LB.ua.

Станом на п'яту годину вечора від будівлі на вулиці Саксаганського, 111 залишалась частина першого поверху.

Фото: everyday.in.ua

За даними видання на місці подій були присутні представники правоохоронних органів, які документували те, що відбувалось на місці подій та опитували свідків.

Фото: Макс ЛЄВІН (LB.ua)

За даними сайту "Коментарі", прокуратура Шевченківського району Києва доручила контролюючим органам провести перевірку законності дій забудовника при знесенні будівлі на вулиці Саксаганського, 111.

Будинок хотіли знести ще на початку вересня 2013 року, проте тоді він був зруйнований частково. Небайдужі кияни намагались обнести залишки будівлі парканом, аби убезпечити його від руйнації, проте це не стало на заваді будівельникам.

Зазначимо, що у 2007 році Київська державна адміністрація продала ділянку землі, на якій був розташований будинок Грушевського компанії "Аркор". Компанія має намір побудувати на цьому місці черговий торгівельно-розважальний комплекс.

У 2013 році начальник управління охорони культурної спадщини КМДА Яків Діхтяр стверджував, що маєток не має охоронного статусу: "Будинок не є об'єктом культурної спадщини й не значиться у списку охоронюваних пам'яток. У Києві близько 20 тисяч будівель, які були побудовані наприкінці XIX або на початку XX століть. Але тільки 3,5 тисячі з них – у списку охоронюваних".

А києвознавець Михайло Кальницький запевняв, що особняк на Саксаганського, 111, мав історичну цінність:

"У цьому будинку жив Михайло Грушевський (голова Центральної Ради Української народної республіки 1917-1918 років – ред.) зі своєю мамою й сестрою. Тут жив, будучи учнем київського художнього училища, відомий художник-пейзажист Іван Хворостецький. Ці дані містяться у списку пам'яток історії й культури".

Тоді ж заступник голови КМДА з питань архітектури й будівництва Михайло Кучук сказав, що про знесення старовинного будинку не знає, але "спробує розібратися".

У цьому кварталі декілька років тому знесли будівлю, у якій жила поетеса Леся Українка (Саксаганського, 115-а).

Дивіться також інші матеріали за темою "Забудова"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.