Спецпроект

У львівському кінотеатрі відкриють музей Степана Бандери

Управляння культури Львівської міськради програло суд у справі оренди кінотеатру «Дзвін», в якому хочуть облаштувати заклад.

Про це пише varianty.net.

Галицький районний суд визнав законною ухвалу Львівської міськради "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45" (кінотеатр "Дзвін"), відхиливши тим самим скаргу управління культури. Питання оренди лобіювалося депутатами від ВО "Свобода".

Передбачалось, що приміщення кінотеатру буде передано під створення музею Степана Бандери.

Міський голова Львова Андрій Садовий виступав проти винесення ухвали на розгляд сесії, аргументуючи це тим, що під виглядом передачі кінотеатру в оренду згодом може відбутися його приватизація шляхом викупу, що суттєво зменшить прибуток міського бюджету.

Ще більш принципову позицію виклала у своєму листі до депутатів начальник управління культури Ірина Подоляк, яка заявила, що вважає недоцільним створення музею Бандери, оскільки це буде глорифікація вождя, що притаманно так званим країнам третього світу, і прикладом чого є мавзолей Леніну.

Незважаючи на критику, депутати проголосували за ухвалу і приміщення кінотеатру "Дзвін" віддали в оренду ТОВ "Дзвін і К".

Головна претензія до депутатів стосувалась того, що приміщення будуть орендувати не на конкурсній основі.

Юристи управління культури вважають, що не провівши конкурс на право оренди майнового комплексу, депутати порушили свою ж ухвалу № 897 "Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м.Львова", якою чітко врегульовано, хто має право на оренду комунального майна без конкурсу, а хто повинен виборювати його в конкурсі на комерційних засадах.

Згідно з ухвалою, право на позаконкурсну оренду мають заклади культури та мистецтва. Але під це визначення, за твердженням юристів мерії, ТОВ "Дзвін і К" не підпадає, оскільки серед кодів його економічної діяльності відсутні такі, які дали б йому право називатися підприємством у сфері культури та мистецтва.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.