Спецпроект

Музей-квартира Тичини дарує киянам янголів

Представники закладу щодня виходять на вулиці міста і роздають фігурки перехожим.

Про це пише kreschatic.kiev.ua

Акція триватиме  до 5 січня 2014 року. Співробітники музею та волонтери вирізають фігурки янголів висотою 12-14 сантиметрів, потім прив'язують до них стрічки, так, щоб потім можна було одягнути їх на руку. Вироби можна використовувати і як закладки, ними можна прикрасити оселю. Щодня роздають  по 40-50 янголят.

В такий спосіб музей-квартира Павла Тичини намагається розширювати музейний простір, "виходячи" за межі приміщення, аби бути ближче до народу. За словами директора Тетяни Сосновської, музей поступово перетворюється в живе середовище: учасників екскурсій пригощають випічкою, а на вулицях співробітники роздають прапорці зі словами з поезії Тичини та пам’ятні календарі.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.