Спецпроект

Музей світового океану віддає дитинчат акули в "добрі руки"

"Віддамо акулу в хороші руки!", - з такою пропозицією до жителів Калінінграда змушені звернутися співробітники місцевого Музею світового океану.

Про це пише 1tv.ru.

У Музеї  більше шести років намагалися змусити плодитися хижих риб, які в неволі розмножуються вкрай неохоче. Домоглися свого і тепер не знають, куди дівати молодняк. Усі надії були на Вітю і Мусю - парі дорослих котячих акул створювали буквально райські умови: прикормлювали вітамінами, тримали в спеціальній воді. І , як виявилося, не дарма.

"Після таких певних зусиль наші акули стали розмножуватися. Щотижня ми збираємо по п'ять шість яєць, і через чотири місяці з цих яєць з'являються акулята " , - радіє , незважаючи ні на що, Надія Макєєва, завідуюча акваріумним залом.

Тепер Музей світового океану кишить акулами. Вільних ємностей для них не вистачає навіть у підсобних приміщеннях. Тому вихованців вирішили розпродати. За символічну ціну тут пропонують придбати незвичайних " кошенят ". У малюків  смугасті спини, святяться в темряві очі - тому різновид цих акул називають котячими. 

" Їдять практично все - морепродукти, філе риби. Людей не їдять , що важливо", - заспокоює потенційних господарів " кошенят " інженер- лаборант Музею світового океану Микола Шихалев. Але поки з трьох десятків маленьких акул жодна господаря так і не знайшла . Адже з часом такі "котята " виростають до півметра, часом трохи більше. У Музеї світового океану все ж сподіваються, що для цих акулят хороші руки знайдуться. Адже акваріуми потрібно терміново звільнити. В акулячої родині очікується чергове поповнення .

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.