Спецпроект

Павло Гудімов готує виставку радянських іграшок

З 18 грудня 2013 р. по 15 січня 2014 року в "Музеї історії міста Києва" – святкова та ностальгічна виставка «Радянська пластикова іграшка 1960–1980 рр.»

Про це пише day.kiev.ua.

Основна мета проекту – відтворити атмосферу українського дитинства 1960–1980 рр. Експозицію створюють на  основі приватних колекцій та експонатів фондів Державного музею іграшки Міністерства освіти і науки України. Серед них – улюблені вітчизняні іграшки, дитячі книжки, фарфорові статуетки.

Відвідувачам розкажуть дивовижні історії про створення українсьої Барбі, червоного коника, олов’яних солдатиків, ляльок-пупсів, ведмедика, лялькових героїв у національних костюмах. Аби ця "історія дитинства" стала впізнаваною і мала в собі "дух часу і місцевості", в експозиції також будуть представлені дитячі фотографії відомих людей. Свої фото вже люб’язно надали Ніна Матвієнко, Сергій Бубка, Ольга Сумська, Влад Троїцький, Джамала, Камалія, Гайтана, Влада Прокаєва, Дмитро Гордон, Олексій Шереметьєв, Федір Зернецький.

Відчуття повного занурення в атмосферу дитинства 60—80-х доповнить підбірка анімації та спеціально створений документальний фільм режисера Максима Вохіна "Портрет радянської іграшки", де ведеться "діалог" з іграшкою, а в світ старої іграшки потрапляє сучасна дитина.

Експозиція обіцяє зацікавити не тільки маленьких глядачів, а й гостей різних вікових категорій. Куратор проекту – Павло Гудімов, засновник арт-центру "Я Галерея".

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.