Спецпроект

Хорвати створили музей розкраяних сердець

Віддати належне спогадам та вилікуватися від туги за екс-коханими можна у пересувному музеї.

Про це пише ntn.ua.

Білизна, листи, зізнання в коханні, іграшки, кайданки та навіть сокири, протези й зібрані в пляшечки сльози. Це лише незначна частина експонатів у музеї розкраяних сердець. Свого часу його заснувала пара з хорватської столиці Загреба. Після розриву власних стосунків.

"Колись ми теж були разом. Щойно зрозуміли, що взаємини на межі - вирішили започаткувати виставку. Адже треба було щось робити з речами, які нажили спільно. Виникла ідея створити музей і зберігати там людські спогади", - каже Дражен Грубишич, співзасновник музею.

З часом такі ж як вони екс-закохані взялися надсилати до закладу свої спогади. Експозиція почала мандрувати європейськими містами. За останні кілька років хорвати об'їхали Сербію, Македонію, Боснію та Герцеговину, Німеччину, США. Нині експонатами милується публіка в  Нідерландах.

"В Амстердамі, приміром, нам принесли невеличку статуетку Діви Марії. А ще - взуття з вулиці червоних ліхтарів. Є чоловік, який навіть власного протеза віддав. Ця колекція унікальна", - згадує друга співзасновниця музею Олінка Віштиця. 

Дражен та Олінка впевнені, що оглядини таких трагікомічних експонатів дають змогу колишнім закоханим зняти емоційне напруження. Дарувальники певні - ритуал, під час якого в музеї залишається спадок колишньої пристрасті - дуже дієва терапія.

В Амстердамі пересувний музей пробуде до березня 2014 року. Далі - мандруватиме світом та поповнюватиме колекцію.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.