100 років тому народився Платон Воронько. ВІРШІ

Першого грудня виповнилося 100 років поету, публіцисту, драматургу і депутату ВР Платону Вороньку (1913–1988). Більшості українців він відомий за чудовими дитячими віршами. А ще він очолював підривників у партизанському загоні Сидора Ковпака.

Майже всі свої літературні премії Платон Воронько отримав за "дорослі" вірші, але справжню славу здобули його неповторні поезії для дітей, нагадує прес-служба Міністерства культури.

Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, ніби вони існували вічно — "Падав сніг на поріг...", "Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...", "Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня..." та багато-багато інших.

Лауреат Державної премії СРСР (1951), Державної премії ім. Шевченка (1972), літературної премії ім. Лесі Українки (1976).

Одне з численних видань Воронька. Пам'ятаєте? "Через гори, через гай ходить хлопчик Помагай..."

Серед найвідоміших дитячих творів: збірки віршів "Всім по сім", "Читаночка", "Сніжна зіронька горить", "Облітав журавель", "Казка про Чугайстра" та багато інших.

2 грудня о 19:00 у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка розпочнеться урочистий вечір пам’яті "Недоговорено багато…", присвячений
100-річчю митця.

У мистецькому заході візьмуть участь: голова Шевченківського комітету, поет Борис Олійник, директор Інституту літератури НАНУ Микола Жулинський, поет і видавець Іван Малкович, письменник і дипломат Юрій Щербак, артисти і музиканти.

Платон Микитович Воронько народився 1 грудня 1913 року на Сумщині. Навчався в Харківському автошляховому інституті та Московському Літінституті.

Учасник Другої світової війни, командир підрозділу підривників партизанського з’єднання Ковпака. Саме він врятував для історії щоденник загиблого під час Карпатського рейду Семена Руднєва.

Автор понад тридцяти збірок віршів і поем та великої кількості книжок для дітей. Депутат Верховної Ради УРСР десятого та одинадцятого скликань.

"Історична Правда" пропонує згадати кілька віршів Воронька:

РОЗВІДНИК

Старий гуцуле, ось мій кріс,
Мені вже зайвий він...
Бери мій кріс, сідай на віз
І їдь мерщій в загін.

Знайдеш найстрашого у нас,
Що сива борода,
Скажи, що виконав наказ
Розвідник Лобода.

Скажи: канони на горі,
Гостинець під вогнем.
Всю ніч мигають ліхтарі,
А стежка на Черем...

Поки що вільна. Хай ідуть -
Там скрізь густий полин.
Скажи, нехай мене не ждуть
Додому на Волинь.

1943

ДОНЯ ХОЧЕ СПАТИ
(одна з легендарних Воронькових колискових)

У моєï донi
Оченята соннi,
Рученьки мов з вати —
Доня хоче спати.
Нiч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.

ДВА ТЮТЮННИКИ

Два Тютюнники стоять переді мною.
Доле, ти дала такий талант братам,
Що вражав нас правдою земною,
Зливи ніс посушливим літам.

Вже колосся бронзою дзвеніло,
Спілі зернята співали на коші...
Чом же яре сонце потемніло?
Чом сльота осіння на душі?

І холодні похоронні сурми
Слізьми захлинаються, сумні.
Два Тютюнники, немов народні думи,
Болем озиваються в мені.

Я ТОЙ, ЩО ГРЕБЛІ РВАВ

Я той, що греблі рвав.
Я не сидів у скелі,
Коли дуби валились вікові.
У партизанській лісовій оселі
На пережовклій, стоптаній траві
Лежав, покритий листям пурпуровим,
І кров текла по краплі крізь бинти,
А Лісовик з обличчям сивобровим
Питав мене: "Чи всі порвав мости?" -

"Усі..."

Тоді, схилившись наді мною,
Сиділа ніжна Мавка цілу ніч,
Туманною повита пеленою,
Із карабінним чересом опліч,
Вона, зітхнувши, почала співати:
"Чому ж сього не можна запитати?
Он, бачиш, там питає дика рожа:
"Чи я хороша?"
А ясен їй киває в верховітті:
"Найкраща в світі". -
"Ти, найкраща в світі,
Врятуй мене,
Бо там, на синім Пруті,
Іще стоять незірвані мости,
По них повзуть прожерливі і люті
Зелені змії". -
"Можу принести
Жив-гай-трави - і смерть вона відгонить".
І принесла, оббігавши луги.
І полетіли ферми й ланжерони
На прикарпатські гострі береги
У грозовому реготі веселім.

Я той, що греблі рвав,
А не сидів у скелі.

А ВИ МОГЛИ Б?
(переклад із Маяковського)

Я вмить закреслив карту буднів,
хлюпнувши фарбами зі склянок.
Відкрив я в холодці на блюді
вилицюватість океану.
З рибин на вивісках строкатих
читав я губ нових порив.
А ви
ноктюрн
змогли б заграти
на флейті заржавілих ринв?

Дивіться також:

Микола Зеров - неокласик і "терорист"

Як Винниченко доживав в еміграції. ФОТО

Валер'ян Підмогильний - попередник Камю і Сартра

Канадсько-український "Доктор Айболить". СКАНИ

200 років тому вийшли "Казки" братів Грімм. Як це було

Екскурсія музеєм квартирою Павла Тичини. ФОТО і ВІРШІ

Видали карту київських книгарень 1980 року. Їх було багато

Остап Вишня. "Найбільш знаний після Шевченка, поруч із Леніним"

Футурист і шестидесятник. Соратник Семенка не розкаявся після ГУЛАГу

Мирослав Ірчан - січовий стрілець і радянський поет

"Гобіт". Перший переклад Толкіна в Україні. СКАНИ

Олекса Влизько. Гімни режиму і поезія з камери. ВІРШІ

Олег Ольжич. Поет націоналістичного героїзму

Інші матеріали за темою "Література"

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.