АНОНС: Музей Паустовського в Києві

Завтра відкриється перший у Києві музей Костянтина Паустовського. Міністерство культури і міська влада до цього не причетні.

Музей Костянтина Паустовського створений у київській школі №135 як приватну ініціативу її вчителів, учнів та їх батьків.

Це перший музейний проект у Києві, пов'язаний із ім'ям одного з найбільш популярних письменників минулого століття.

Досі в українській столиці, де Паустовський прожив в цілому більше 20 років, не було музею і навіть меморіальної дошки, присвяченої знаменитому прозаїку. Проект наразі не отримав жодної підтримки ні від Міністерства культури України, ані від міської влади.

Час і місце заходу: 30 листопада, субота, 12:00. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 12-Б, школа №135.

У церемонії відкриття візьмуть участь організатори музею та гості. Серед них - літературний секретар Паустовського Валерій Дружбинський.

Робота зі створення музею почалася в 2012 році - в рік 120-річчя письменника. У музеї зібрано документи і матеріали, присвячені творам Паустовського та його біографії.

Експозиція займає простору шкільну аудиторію, яка оформлена справжніми музейними стендами і предметами інтер'єру київського періоду життя Паустовського. Музей буде відкрито для вільного відвідування всіма бажаючими за попередньою домовленістю з адміністрацією школи.

У майбутньому робота музею може бути розширена за рахунок екскурсій Києвом, у якому Паустовський жив з шестирічного віку, навчався у Першій київській (Олександрівської) гімназії та Київському університеті Святого Володимира.

З життям і першими літературними дослідами Паустовського пов'язані багато вулиць Києва: бульвар Тараса Шевченка  вулиці Лютеранська, Стрітенська, Богдана Хмельницького, Івана Франка, Багговутівська.

З Україною Паустовського пов'язує не лише історія його власного життя, а й історія його родини - починаючи з прадіда, який оселився на річці Рось біля Білої Церкви. Більше того - родовід письменника по лінії батька пов'язаний із ім'ям запорізького гетьмана Сагайдачного.

Рідні Паустовського поховані в Україні - батько в с. Городище Білоцерківського району, мати і сестра - у Києві на Байковому кладовищі.

В Україні вже працюють Одеський меморіальний музей Костянтина Паустовського (філія Літературного музею) і Будинок-музей Паустовського в Старому Криму.

Київський музей письменника відкривається у столичній школі № 135. На початку 20 -го століття в її будівлі, яка занесена до реєстру історичних пам'яток, розміщувалося Друге реальне училище, а з 1909 року - Сьома чоловіча гімназія.

Тут училися скульптори Олександр Архипенко та Іван Кавалерідзе, великий піаніст Володимир Горовиць, вчений Володимир Симиренко, карикатурист Борис Єфімов, композитор Левко Ревуцький.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.