У ХАРКОВІ ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ ПЛОЩУ РОЗИ ЛЮКСЕМБУРГ

Харківська міськрада перейменувала площу Рози Люксмебург. Тепер вона називатиметься Павлівською - як і до 1919 року.

Про це повідомляє МедіаПорт.

Рішення підтримали 76 депутатів, 10 висловилися проти.

Ім'я лідера німецького соціалістичного руху XIX-XX років, засновниці Компартії Німеччини Рози Люксембург площа отримала в 1919 році. До цього вона називалася Павлівською, ще раніше - Торговою, Народною і Біржовою.

З XVII сторіччя площа була торгівельним майданом міста. У 1830-х роках купець Савелій Павлов, який започаткував цукерково-пряникове виробництво в Харкові, побудував на площі кам'яний магазин, з того часу її й почали називати Павлівською.

У 2003 році площу Рози Люксембург - після того, як на ній встановили пам'ятник Незалежності України - хотіли перейменувати в площу Соборності , але міськрада цю ідею не підтримав.

У 2012 році пам'ятник Незалежності з площі демонтували.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.