Спецпроект

Музей Айя-Софія поки не стане мечеттю

Адміністративний суд Трабзона відхилив запит про перетворення стамбульського музею Айя-Софія на мечеть. Як повідомили турецькі джерела, остаточну долю будівлі може вирішити тільки міська рада.

Про це пише islam.com.ua.

У той же час рішення місцевого адміністративного суду стримує плани з реконструкції комплексу, спрямовані на те, щоб зробити його придатним для мусульманських богослужінь.

У квітні минулого року після довгих юридичних суперечок суд визнав право власності на будівлю за Ісламським фондом імені султана Мехмеда.

Будівлю візантійської церкви VI сторіччя, названу на честь св. Софії (Айя Софія), султан Мехмед II в 1461 році перетворив на мечеть, а в 1961 році держава відкрила в ній музей.

У зв'язку з визнанням права власності директор фонду Мазхар Йлдірімхан нагадав, що "будова, визнана мечеттю, не може використовуватися ні для яких інших цілей".

Будівлю, яка за свою історію також побувала збройовим складом і лікарнею, в 1958-1962 роках було відновлено експертами Единбурзького університету.

Теми

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.