Спецпроект

Як Західна Україна допомагала під час Голодорму. Архів ОНЛАЙН

В Електронному архіві avr.org.ua опублікувано раніше недоступні документи Українського громадського комітету рятунку України, який допомагав під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років.

Галичани об’єднувалися для допомоги голодуючим селянам з "великої України":

Документи вивішено з ініціативи Центру досліджень визвольного руху.

З архівом "Комітету рятунку" працював у Торонто (Канада) історик, член вченої ради Центру досліджень визвольного руху Геннадій Іванущенко, який досліджує архівні збірки української діаспори у Канаді та США.

"До Канади в дослідний інститут "Україніка" фотокопії документів свого часу передав історик Євген Місило з Польщі. Команда Е-архіву опрацювала матеріали та виклала у відкритому доступі в Інтернеті", — розповів координатор Е-архіву Данило Саламін.

Громадський комітет рятунку України був створений наприкінці липня 1933 року у Львові і спершу мав назву "Громадський комітет допомоги страждальній Україні".

Документи засвідчують немалі збірки грошей практично у всіх галицьких містах і селах для допомоги голодуючим селянам з "великої України" під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Долучалися до цієї благородної акції такі ж комітети у Берліні, Брюсселі, Софії, Бухаресті, Празі та США.

"Привертають увагу списки пожертв простих людей та немалі суми грошей, - зазначив історик Іванущенко. - Біда одних згуртовувала інших. [Документи] показують широкий розмах солідарності галицьких українців зі своїми братами на Сході".

Серед документів є відозва Комітету до українського народу, прийнята 25 липня 1933 року та підписана керівниками 35 українських товариств:

"До культурного світу! Вимирає з голоду на очах Європи великий, багатомільйонний український нарід.

Вимирають доведені до краю насильницьким визиском завойовника — червоної Москви — Радянська Україна та інші південні області Радянського Союзу — як Кубань і Донщина, заселені переважно українцями...

Вимирають цілі села. Трупи голодних валяються по вулицях міст і на дорогах сіл. Прокидається людоїдство. А більшовицька влада, замість помочі, без жалю стягає останнє збіжжя з краю і вивозить до Московщини та нечуваним терором задушує всякий протест".

Ознайомитися з колекцією можна на сайті Е-архіву.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН(б);

- Волинської трагедії;

- унікального архіву ОУН(м);

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Наразі в Е-архіві доступні копії 11922 документів.

Дивіться також інші матеріали за темами "Архіви" та "Інтернет"

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.