Доступ до архівів XX сторіччя ускладнився - історик

В останні роки в Україні доступ до державних архівів, зокрема до матеріалів, що стосуються теми Голодомору, значно ускладнився.

Про це заявив історик, дослідник архівів КГБ Олександр Іщук у коментарі Укрінформу.

"В останні три роки доступ до архівів ускладнився, - зазначив Іщук. - І значна кількість істориків на це нарікають. Це пов'язано з тим, що керівництво Державного комітету архівів перебуває в руках члена Комуністичної партії".

Дослідник нагадав, що Ольга Гінзбург у своїх інтерв'ю неодноразово говорила, що не всі матеріали можна видавати дослідникам.

"На жаль, частина матеріалів, які не видаються, мабуть, стосується й Голодомору, - підкреслив історик. - Я маю на увазі слідчі справи колишніх органів НКВС-КДБ, в яких допитувалися свідки Голодомору. І зараз доступ до цих слідчих справ суттєво ускладнений - і в державних обласних архівах, і в київських центральних архівах".

При цьому він зазначив, що, попри це, у попередні роки був оприлюднений великий обсяг матеріалів на тему Голодомору 1933-34 років, тож у цілому ми досить непогано знаємо, що це таке.

А загалом, за словами Іщука, своєрідне табу стосується матеріалів не таких уже й давніх - до 75 років.

"Дуже багато матеріалів про Другу світову війну, про часи Сталіна, Хрущова, Брежнєва ще не опубліковані, недоступні. Якщо це стосується архівів Комуністичної партії, то вони зберігаються в Центральному державному архіві громадських об'єднань України. Тепер там новий керівник, і доступ ускладнився. Почали говорити: якщо ви будете дивитися ці матеріали, можливо, це вдарить по комусь із родичів людей, які працювали в Комуністичній партії, або в НКВС, або ще десь. І таким чином відбувається тихе блокування введення в обіг нових наукових матеріалів. Професійні історики це чітко знають і, звичайно, переживають, тому що ці матеріали частково вже введені в обіг, раніше їх видавали. А тепер до них не так просто добратися", - розповів історик.

Він уточнив: матеріалів Комуністичної партії - це перший фонд Центрального державного архіву громадських об'єднань - більше мільйона одиниць зберігання. Щоб цей великий фонд як слід обстежити і опублікувати документи, треба працювати не рік і навіть не десять років.

Щодо документів, які стосуються Другої світової війни і не всі оприлюднені, то це, за його словами, особливо важливо, "бо українці в тій війні воювали в арміях різних держав: і в радянській, і в німецькій, окрема тема - Українська Повстанська Армія, Тарас Бульба-Боровець". Це все питання, які наче непогано вивчалися в останні роки, але ще недостатньо досліджені.

"Ольга Гінзбург заперечує той факт, що архіви не до кінця відкриті. І вона правильно каже в тій частині, що доступ до більшості матеріалів з історії України - наприклад з ХVІ по ХІХ століття - дійсно вільний. Мова йде про документи ХХ століття, а саме про період починаючи з 1917 року, а реально кажучи - десь із 1930-их років, коли розпочалися масові політичні репресії сталінських часів", - стверджує Іщук.

Він вважає, що чиняться штучні перешкоди: "Наприклад, щоб ознайомитися з матеріалами архівних кримінальних справ, що стосуються репресованих діячів ОУН і УПА, або священиків, або будь-кого, вас попросять пред'явити дозвіл родичів. А ви спробуйте взяти дозвіл родичів, якщо людина давно померла, де діти - невідомо, а можливо, дітей і не було. Як тоді? І на цій підставі не видаються матеріали слідчих справ".

Дивіться також інші матеріали за темою "Архіви"

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.