Спецпроект

Влада Туреччини заборонила відкривати музей геноциду

Влада Анкари відкинула пропозицію муніципалітету району Кизилджихамам про відкриття в турецькій столиці "Музею Ходжалинського геноциду".

Про це пише panorama.am.

Глава муніципалітету району Кизилджихамам Джошкун Унал повідомив журналістам, що музей доведеться перейменувати. "Керівництво Анкари заявило, що використання слова "геноцид" неприпустимо з правової точки зору, - це може призвести до дипломатичних ускладнень. Можливо, музей буде названий "Музеєм трагедії", або якось по-іншому. Зараз ми думаємо над новою назвою", - зазначив Дж. Унал.

26 лютого 1992, в ході війни в Карабасі, на підступах до міста Агдам, за нез'ясованих обставин загинуло від 200 до 300 чоловік (це за даними міжнародної правозахисної організації Human Right Watch, а згідно пропагованої Азербайджаном версії - більше 600), навмисне утримуваних владою Азербайджану в епіцентрі бойових дій. Населення Ходжали, що представляє собою одну з 5 вогневих точок, звідки обстрілювався блокадний Степанакерт, протягом багатьох місяців насильно утримувалося в селищі і навмисне не евакуювалося владою Азербайджану - з метою подальшого їх використання в якості живого щита.

Жителі Ходжали, покинувши селище по залишеному Силами Самооборони НКР гуманітарному коридору, безперешкодно пройшли більше 10 км і дійшли до контрольованого азербайджанськими військами міста Агдам. Пізніше в безпосередній близькості від позицій азербайджанських військ були виявлені тіла загиблих жителів селища. Точне число загиблих залишається невідомим, тому що офіційний Баку публікує суперечливі цифри. Комісія парламенту Азербайджану з розслідування трагічної загибелі цих цивільних осіб у Агдама була розпущена за указом Гейдара Алієва, а слідчі матеріали - засекречені.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.