Волинські предки Достоєвського писали вірші українською - науковець

Рід класика світової літератури Федора Достоєвського, який походить з Волині, відіграв важливу роль у становленні української релігійної традиції.

Аргументом на підтвердження цього є публікація духовного вірша, підписаного Достоєвським, у збірнику "Богогласник" друкарні Почаївського монастиря (1790 році), повідомив у інтерв'ю Укрінформу професор Національного університету "Острозька академія" Петро Кралюк.

"Це ще одна ниточка, яка пов’язує Достоєвських із Волинським краєм, - зазначив Кралюк. - Можливо, автором цього вірша був один із предків Федора Достоєвського, наприклад, його дід Андрій".

За словами науковця, хоч мова вірша і мала в своїй основі церковнослов’янщину, але була наближена до української розмовної.

Вважається, що рід Достоєвських татарського походження. Їхні предки Ртіщеви прийшли із Московії на Пінщину (сучасна Білорусь) у кінці XV століття.

"Далекий предок письменника, Данило, в 1506 році отримав у володіння село Достоєво на теренах Пінщини. Від назви цього села й походить назва роду Достоєвських, - зазначив професор. - Зараз воно перебуває у складі Іванівського району Брестської області Республіки Білорусь. Проте це не білоруська, а українська етнічна територія".

Кралюк підкреслив, що насправді предки Достоєвського мешкали не стільки в Достоєві, скільки на Волині, точніше – на Ковельщині, про що неодноразово згадується в історичних документах.

У 70-х роках XVI століття тут жив якийсь Феодор Достоєвський, що служив у князя Андрія Курбського [політичний емігрант з Московії часів Івана Грозного у Велике князівство Литовське - ІП]. Під 1664 роком у селі Секунь (неподалік Ковеля) згадується ще про одного Достоєвського.

У 1775 році Достоєвські продали свій маєток Кличковичі (зараз це невелике село Турійського району Волинської області). Тоді прадід Федора Достоєвського, Григорій Гомерович, перебрався до Янушполя, де став греко-католицьким (уніатським) священиком. Два його сини теж були священиками.

Один з них, Андрій, дід письменника, служив у селі Війтівці на Поділлі в 1782-1820 роках. Йому довелося перейти з унії на православ’я.

Син Андрія Лев також служив у Війтівцях священиком. Інший син, Михайло, батько письменника, готувався до священицької кар’єри, навчався в Подільській семінарії в Шаргороді. Звідти його як одного з найкращих учнів відправили вчитися в Медико-хірургічну академію в Москву, де він осів. У Москві й народився Федір Достоєвський.

Хоча батько Федора Достоєвського опинився в Москві, але він формувався в лоні традиційної культури українського духовенства, наголосив Кралюк.

"І цю культуру, принаймні почасти, він передав своєму синові, - зазначив професор.   - Чи не звідти глибинна релігійність Федора Достоєвського, яка мало співзвучна з релігійністю російською, але яка вписується в контекст релігійних традицій України XVI-XVIIIстоліть?"

Дивіться також інші матеріали за темою "Література"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.