Спецпроект

Музей архітектури попросив собі Мавзолей Леніна. ФОТО

Директор російського Державного науково-дослідного музею архітектури імені Щусєва Ірина Короб'їна заявила, що Мавзолей Леніна повинен перейти у відання музею після того як тіло Леніна буде поховано. Побажання було висловлено в рамках конференції "Музей завтра. Формула успіху".

Про це пише lenta.ru.

Короб'їна пояснила свою пропозицію тим, що музей архітектури носить ім'я автора мавзолею - архітектора Олексія Щусєва. " Мавзолей повинен поповнити ряд пам'ятників архітектури, які вже знаходяться під юрисдикцією музею, як, наприклад, будинок архітектора Мельникова. Щусєв, засновуючи музей архітектури, припускав, що його колекція буде поповнюватися ось такими будівлями", - заявила директор музею.

На чому грунтується припущення керівника щусевского музею про те, що тіло Леніна буде поховано, невідомо. Рішення про винесення тіла з Мавзолею обговорюється російською громадськістю та політиками протягом декількох років. Зокрема, низку пропозицій про поховання Леніна надійшло під час ремонту споруди, який проходив з вересня 2012 по травень 2013 року. Тоді представники партії ЛДПР заявили, що саркофаг потрібно винести з Мавзолею під приводом ремонту і не заносити назад.

У 2011 році опитування, що проводилось "Левада- центром", виявило, що 40 відсотків росіян виступають за поховання Володимира Леніна на Волковому кладовищі в Санкт -Петербурзі, 31 відсоток опитаних хотіли б залишити тіло в Мавзолеї на Червоній площі.

Мавзолей Леніна в Москві

Мавзолей за проектом Олексія Щусєва, зведений із залізобетону, з цегляними стінами і облицюванням гранітом, існує в нинішньому варіанті з 1930 року. Дві тимчасових споруди з дерева, створені також за кресленнями Щусєва, будувалися по черзі на одному і тому ж місці в 1924 році. Гостьові трибуни з боків Мавзолею, зведені в 1930 році, належать авторству архітектора Ісидора Француза.

Теми

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.