Спецпроект

Музей вуличного мистецтва з'явиться в Санкт-Петербурзі

Незвичайні зображення на стінах будинків вже давно вийшли за рамки самовираження вуличних художників. Графіті визнано видом сучасного образотворчого мистецтва. Незабаром в Санкт-Петербурзі з'явиться навіть справжній музей стріт-арту. Розташується він на території заводу шаруватих пластиків.

Про це поваідомляє tvkultura.ru.

Фрески та графіті - основа майбутньої першої петербурзької колекції. До кінця наступного року художники обіцяють створити ще двадцять таких картин. А потім і зовсім хочуть розписати всі заводські будівлі. Щоб гектари фабричної території перетворити на найбільшу стріт-арт галерею світу.

Найскладніше - зробити так, щоб художники не заважали робітникам, робітники - відвідувачам галереї, а гості - художникам. Вже зараз ясно: щоб потрапити в окремі зали, просто купити вхідний квиток буде недостатньо. Поціновувачам техніки вуличного живопису доведеться освоювати ще й техніку безпеки.

"Весь завод, по суті, буде музеєм, - пояснює голова опікунської ради Музею вуличного мистецтва Дмитро Зайцев. - Він буде розписаний і зсередини, і зовні. Потрапити можна буде, але, оскільки це діюче підприємство, то допуск буде обмежений".

Одна з таких поки найбільш закритих і найдорожчих музею картин - " Стіни не сплять" . Інше полотно майстра зі світовим ім'ям ще тільки готують до прем'єри. Свою роботу музею подарує Едуардо Кобра - стріт-арт художник з Бразилії. За його словами, завод - унікальне місце. Тому що якраз місця тут вистачить для будь-якої фантазії.

"Тут ми можемо створити щось дуже масштабне: розписати не тільки одну стіну. Всі стіни і навіть вікна, всі сімсот квадратних метрів", - говорить Едуардо Кобра.

Теми

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.