Спецпроект

Музей вуличного мистецтва з'явиться в Санкт-Петербурзі

Незвичайні зображення на стінах будинків вже давно вийшли за рамки самовираження вуличних художників. Графіті визнано видом сучасного образотворчого мистецтва. Незабаром в Санкт-Петербурзі з'явиться навіть справжній музей стріт-арту. Розташується він на території заводу шаруватих пластиків.

Про це поваідомляє tvkultura.ru.

Фрески та графіті - основа майбутньої першої петербурзької колекції. До кінця наступного року художники обіцяють створити ще двадцять таких картин. А потім і зовсім хочуть розписати всі заводські будівлі. Щоб гектари фабричної території перетворити на найбільшу стріт-арт галерею світу.

Найскладніше - зробити так, щоб художники не заважали робітникам, робітники - відвідувачам галереї, а гості - художникам. Вже зараз ясно: щоб потрапити в окремі зали, просто купити вхідний квиток буде недостатньо. Поціновувачам техніки вуличного живопису доведеться освоювати ще й техніку безпеки.

"Весь завод, по суті, буде музеєм, - пояснює голова опікунської ради Музею вуличного мистецтва Дмитро Зайцев. - Він буде розписаний і зсередини, і зовні. Потрапити можна буде, але, оскільки це діюче підприємство, то допуск буде обмежений".

Одна з таких поки найбільш закритих і найдорожчих музею картин - " Стіни не сплять" . Інше полотно майстра зі світовим ім'ям ще тільки готують до прем'єри. Свою роботу музею подарує Едуардо Кобра - стріт-арт художник з Бразилії. За його словами, завод - унікальне місце. Тому що якраз місця тут вистачить для будь-якої фантазії.

"Тут ми можемо створити щось дуже масштабне: розписати не тільки одну стіну. Всі стіни і навіть вікна, всі сімсот квадратних метрів", - говорить Едуардо Кобра.

Теми

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.