Спецпроект

Музей історії Сочі поповнюється завдяки будівельникам

Музей історії Сочі завдяки олімпійському будівництву отримав понад 400 нових експонатів. Колекцію музею поповнили предмети, знайдені в рамках розкопок у зоні будівництва олімпійських об'єктів.

Про це пише mail.ru.

"У ході олімпійського будівництва протягом останніх п'яти років в Сочі проводилися археологічні розкопки такого масштабу, якого раніше на курорті не було. Тут працювало більше 12 експедицій, і вже зараз музей отримав у свою колекцію більше 400 предметів.", - сказала заступник директора музею з наукової частини Алла Гусєва.

За словами А. Гусєвої, нинішні умови зберігання дозволяють мати такі експонати у своїй колекції. Завдяки підготовці міста до Олімпіади, у сочинського музею з'явилася можливість обзавестися технічними засобами, що дозволяють експонувати цінні речі і проводити цікаві виставки.

В жовтні в музеї відкрилася виставка "Стародавнє золото Кубані і Чорномор'я". Вона проходить у рамках Року музеїв Культурної олімпіади "Сочі 2014" . Експозиція зібрана з фондів Краснодарського державного історико-археологічного музею - заповідника ім. Є. Д. Феліцина та Музею історії міста-курорту Сочі. Вперше на виставці також демонструються знахідки, які були виявлені в період археологічних розкопок у зоні будівництва олімпійських об'єктів.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.