Спецпроект

Футболіст Тимощук відкриє музей ікон

Півзахисник петербурзького футбольного клубу "Зеніт" і капітан української збірної, Анатолій Тимощук, планує створити музей ікон, які входять до його особистої колекції.

Про це пише sovsport.ru.

В колекції футболіста близько двохсот ікон. Він стверджує, що ніхто не уявляє, якого рівня у нього колекція. "Якщо я її опублікую, всі здригнуться! У мене є в планах відкрити музей. Планую зробити каталог, щоб всі подивилися, пораділи, що такі екземпляри мистецтва дійшли до наших днів через 500 років." - зазначив Тимощук.

"Історія знає шедеври, якими накривали бочки з квашеною капустою і соліннями. А скільки ікон у свій час розкололи і спалили як дрова, а скільки розікрали!? Я впевнений, що в моєму банку вони знаходяться в безпеці і краще збережуться", - сказав футболіст.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.