Спецпроект

Львівський історичний музей святкує своє 120-річчя

Один з найстаріших і найбагатших музеїв України - Львівський історичний музей - на поточному тижні відзначає 120-ту річницю з дня свого заснування.

Про це пише uadaily.net.

За словами заступника голови Львівської облдержадміністрації Ірина Романів, Львівський державний історичний музей є одним з найбагатших музеїв Європи.

"Музей багатий і своїми приміщеннями, оскільки перебуває в унікальних пам'ятках архітектури, з іншого боку, він є найбагатшим з точки зору експозиції. 400 тисяч відвідувачів щороку - це найбільш відвідуваний музей на Львівщині. Враховуючи велику історичну цінність, колекції Львівського історичного музею неодноразово презентувалися на міжнародних виставках, зокрема, у Нью - Йорку, Лондоні, Відні, Парижі, Празі, Варшаві та інших містах Європи", - зазначила Романів.

Збірки Львівського історичного музею налічують понад 350 тисяч музейних предметів. Це археологічні матеріали, твори живопису, скульптури, графіки, архівні документи, рукописні і стародруки, вироби з металу, шкіри, дерева, скла та порцеляни, меблі, годинники, музичні інструменти, фотографії та фотонегативи, зброя, а також пам'ятки нумізматики, фалеристики, сфрагістики тощо.

Фондова колекція Львівського історичного музею у багато разів перевищує кількість експонатів всіх музеїв Львова системи Міністерства культури разом узятих.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.