Спецпроект

Лувр збирає гроші на реставрацію знаменитої статуї. ФОТО

Найбільш відвідуваний музей світу, паризький Лувр, оголосив про проект зі збору грошей на реставрацію знаменитої статуї "Ніка Самофракійська" та прилеглих до неї сходів Дару.

Про це пише lb.ua.

Загальний бюджет реставраційних робіт складає 4 млн євро. Три мільйони пожертвували приватні компанії та відділення Банку Америки - Меррілл Лінч. Решту суми у розмірі 1 млн євро музей планує зібрати за рахунок краудфандінга.

Це не вперше, коли Лувр звертається до публіки за фінансовою допомогою. У 2010 році музей зібрав 1 260 000 євро на купівлю "Трьох грацій " Лукаса Кранаха, німецького живописця 16- го століття. Тоді мільйон євро вдалося зібрати за місяць.

Аналогічні кампанії по збору грошей Лувр проводив в 2011 і 2012 роках - на реставрацію архітектурних споруд з Каїра, а також на купівлю двох статуеток зі слонової кістки 13-го століття, які вважаються національним надбанням Франції.

Ніка Самофракійська

"Ніка Самофракійська" - давньогрецька мармурова статуя богині перемоги Ніки, створена приблизно в 190 році на честь перемоги жителів острова Родос над військом сирійського царя. У квітня 1863 вона була знайдена французьким археологом -аматором Шарлем Шампуазо на острові Самотракі.

Робота з реставрації статуї розпочнеться вже цього тижня. Таким чином і сама статуя, і сходи, що ведуть до неї в галереї Денон в Луврі, будуть закриті до червня 2014 року.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.