У Берліні ліквідували могилу автора нацистського гімну. ФОТО

У Берліні на цвинтарі Св. Миколая повністю зрівняли з землею могилу колишнього штурмфюрера СА Горста Весселя. З місця поховання прибрали могильну плиту. Причиною цього кроку стало паломництво до могили ультраправих радикалів.

Про це повідомляє ТСН із посиланням на німецьку газету Berliner Кurier. 

Після об'єднання Німеччини це місце стало буквально притягувати до себе неонацистів, які влаштовували на кладовищі вахти пам'яті. На річницю з дня смерті Весселя вони завжди збиралися тут і покладали вінки.

"Нам набридли візити неонацистів, - сказав священик Юрґен Квандт. - Це було огидно. Прославлянню ідеології треба було покласти край, тому ми видалили могильну плиту".

 Могила Весселів у 1930-х

Ім'я нациста прибрали з надгробної плити ще в 1945 році. На камені залишилося тільки ім'я його батька - пастора Людвіґа Весселя, поруч з яким був похований Горст. Протестант Людвіґ Вессель якраз і служив у церкві Святого Миколая - одній із найдавніших у Берліні.

 Школярі Третього рейху на могилі, яку охороняють соратники Весселя

Євангельська церква і керівництво кладовища намагалися чинити опір постійним зборищам неонацистів. У 1999 році директор кладовища Вольфґанґ Айгнер зі своєю собакою перегородив дорогу групі неонацистів, після цього на нього напали в його власній квартирі, розташованій на кладовищі.

Могила у 2011 році. Фото: panoramio.com

У 2000 році неонацисти хотіли влаштувати масову демонстрацію з нагоди 70-річчя "мученицької смерті" Весселя, проте захід було заборонено поліцією. Тим часом лівацькі активісти викопали череп Весселя, утопивши його в річці Шпрее. Досі невідомо, чи це був череп штурмовика, чи його батька-пастора.

Ліваки пофарбували камінь. Напис: "Немає спокою нацистам". Фото: linksunten.indymedia.org

Однак неонацистські візити до могили Весселя не припинялися. Дирекція кладовища регулярно видаляла з могили троянди з коричнево-біло-червоними стрічками та інші "знаки уваги".

Горст Вессель (1909-1930) - нацистський активіст, штурмовик СА (SturmAbteilung) - воєнізованих підрозділів Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (NSDAP).

Він є автором вірша "Угору стяг" ("Die Fahne hoch"), що після смерті Весселя став словами гімну націонал-соціалістів. Після смерті штурмовика (важко поранений у сутичці з членом Компартії Німеччини) був героїзований нацистами, отримавши статус "мученика".

 Горст Вессель на чолі свого підрозділу СА "Штурм 5". Нюрнберг, 1929 рік

У середовищі СА була ліва опозиція, яку Гітлер ліквідував під час "ночі довгих ножів" у 1934 році. Після цього основною бойовою організацією NSDAP стали СС.

Як відомо, у березні 2012 року влада австрійського міста Леондінге знесла надгробний пам'ятник із могили батьків Адольфа Гітлера, оскільки це місце стало культовим для неонацистів.

У липні 2011 року з тих же причин за рішенням місцевої влади Німеччини було знищено могилу одного з чільних діячів нацистської партії Рудольфа Гесса. Прах Гесса при цьому спалили й розвіяли над морем.

Дивіться також інші матеріали за темами "Нацизм" і "Некрополі"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.