Спецпроект

У київських музеях влада хоче відкрити сувенірні крамниці

В Управлінні туризму КМДА разом з директорами комунальних музеїв розглядають питання про відкриття в музеях розкладок чи невеликих крамниць з продажу якісних київських сувенірів.

Про це пише prostir.museum.

Під час робочого обговорення теми стало зрозуміло, що практично кожен столичний музей зіткнувся на практиці з юридичними проблемами, які виникають при започаткуванні цієї справи, і багато музеїв уже навіть мають розкладку для продажу власної друкованої продукції.

Начальник Управління, Тетяна Слишик, наголосила на актуальності питання, адже через столичні музеї проходить значна частина туристів: "Чи є у вас у когось крамниця, якесь маленьке кафе? Це ж нормальна практика на заході, коли людина прийшла в музей, випила каву, купила солодощі. Давайте спробуємо розпочати діалог з цього питання. Ми наступного разу на зустріч запросимо також і податківців та спробуємо випрацювати алгоритм роботи".

"Для відкриття сувенірної крамниці в музеї є два шляхи: відкрити її музеєві самому чи пустити на територію орендаря. Що стосується першого варіанту – то це дуже складне питання, адже офіційно музей не може мати прибутку, бо це неприбуткова організація. Коли ж музей хоче здати територію в оренду, то має бути оголошено про намір, і дається термін 10 днів. Якщо заявник один, то тоді комісія з питань власності приймає рішення про укладання договору з єдиним заявником. Якщо заявників кілька – тоді проводиться конкурс, переможцем якого є той, хто пропонує більшу оренду. Орендна ставка – це 18% від вартості об’єкту оренди, тобто має бути проведена незалежна оцінка об’єкту оренди", - пояснив присутній на нараді представник Департаменту комунальної власності м. Києва.  

В підсумку зустрічі було домовлено, що музеї подадуть до Департаменту свої пропозиції та інформацію про можливості, а формат крамницб та інші деталі буде узгоджено під час подальших робочих зустрічей.

Теми

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.