Спецпроект

Музей Гончара знімає відеоролики до ювілею. ФОТО

До 20-ліття свого заснування Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара” готує чимало цікавих заходів, промо акцій та пишне святкування на початку жовтня.

Про це повідомляє сайт музею.

В найближчі тижні йтиме зйомка відеороликів за участі друзів музею – відомих особистостей, які за роки існування Центру народної культури неодноразово долучалися до його різноманітних заходів, свят та дійств. "Ми використовуємо цю ювілейну дату не як привід погуляти, а як додаткову можливість за допомогою сучасних засобів – нових відео та фото проектів – ще раз привернути увагу до наших традицій, народного мистецтва, української культури загалом", – говорить генеральний директор НЦНК "Музей Івана Гончара" Петро Гончар.

В результаті музикант і організатор численних фестивалів Олег Скрипка самотужки викручує горщика на гончарному колі; Ілларія плете весільний вінок; Марія Бурмака тче на столітньому верстаті; Сестри Тельнюк розписують писанки; кінорежисер Олесь Санін вирізає з дерева бандуру та на ній грає, та ще багато хто з відомих особистостей з'явиться у незвичній для них іпостасі у промо роликах музею, переглянути які невдовзі можна буде на екранах телевізорів та в мережі інтернет.

Тоня Матвієнко
Етно-гурт "Даха-браха"

Також особливістю цього проекту є те, що всі "зіркові" учасники будуть одягнені в давній автентичний одяг того регіону, де вони народилися, – це будуть найкращі речі зі збірки музею, що сформована за час його існування. "Можливо вони ніколи не вбиралися у вбрання своєї місцевості, звідки походять їх роди. Тому, для кожного з них це також нагода відчути силу своїх родових джерел і відновити зв’язок поколінь через одяг, в який увібрана і на якому прописана ця інформація, – говорить Мирослава Вертюк, працівниця НЦНК "Музей Івана Гончара".

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.