Спецпроект

Російський музей представляє невідомі шедеври Брюллова

Десять невідомих робіт Карла Брюллова представили широкій публіці. Полотна з приватних зібрань, серед картин є і два автопортрети. Тож, такого Брюллова в буквальному сенсі практично ніхто ще не бачив.

Про це повідомляє ntv.ru.

Частина представлених полотен на західних аукціонах купували приватні колекціонери, в тому числі і за порадою фахівців Російського музею. І вже потім підтверджували їх справжню цінність. Портрет Олени Павлівни в траурній сукні спочатку значився як робота невідомого художника. Авторство встановили пізніше.

Брюллов взагалі рідко підписував свої полотна. Зображення Стефанії Вітгенштейн - виняток, з підписом майстра. Але й воно довго значилося як картина невідомого художника.

Навіть автопортрет Брюллова на Заході визнали копією з роботи, яка знаходиться в Російському музеї. Хоча, насправді, це пізній авторський варіант.

Григорій Голдовський, завідувач відділом живопису XVIII - початку XIX століть каже: "Такий автопортрет є в Третьяковці, є у нас. Але у нас це копія Лукашевича, що пройшла самого Брюллова. А це власноручне, авторське повторення на полотні, що відрізняється від оригіналу, виконане в 1849 році перед від'їздом ".

Спеціально для залу № 13 зробили так звані фальш-стіни. Панелі, обтягнуті ліловим оксамитом, створили інтер'єр, близький за стилем до залів старовинних петербурзьких особняків, для власників яких Карл Брюллов і створював свої шедеври.

На виставці є картини, які ніколи не покидали Росію. Наприклад, портрет Гагаріної з синами. Полотно після революції продала дружина онука зображеної княгині, щоб виручити необхідні гроші для еміграції. Кілька робіт для експозиції представив бізнесмен, далекий родич Брюллова - нащадок по жіночій лінії його брата, відомого архітектора.

Серед портретів цікавими виявилися і два ескізи з багатофігурними композиціями. Один був зроблений для Ісаакіївського собору. А другий - "Меса в соборі Санта-Марія Маджоре". Якби художник встиг здійснити свій задум, міг би скласти творчу конкуренцію найзнаменитішій історичній картині Брюллова "Останній день Помпеї".

Теми

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.