Спецпроект

У південноосетинській столиці буде створено Музей геноциду

Керівництво самопроголошеної республіки Південна Осетія 8 серпня на Соборній площі Цхінвалі взяло участь в установці таблички на одній з будівель, в якій розташовуватиметься Музей геноциду.

Про це повідомляє ekhokavkaza.com.

У церемонії взяв участь і екс-глава республіки Едуард Кокойти.

"Події серпня 2008 року неоднозначні. Це, з одного боку, трагедія, але в теж час цей і свято, оскільки тоді припинився багаторічний геноцид осетинського народу", - наводить слова Кокойты ресурс.

Діючий глава республіки, у свою чергу, сказав, що роботи по відновленню зруйнованої п'ять років тому будівлі, в якій планується створення Музею геноциду, почнуться незабаром.

"Найближчим часом почнуть облаштовувати будівлю під музей. За багато років набралося багато матеріалу, і цей музей потрібний - народ повинен знати свою історію", - сказав Леонід Тібілов.

Південна Осетія — самопроголошена частково визнана держава на південному Кавказі. Значна частина світової спільноти (в т.ч. й Україна) розглядає Південну Осетію (Цхінвальський регіон) як зону етнополітичного конфлікту, при цьому визнаючи її частиною території Грузії у складі трьох адміністративних одиниць.

2008 року за підтримки і збройного втручання Росії регіон було повністю виведено з-під контролю Грузії, після чого його незалежність визнали Російська Федерація, Венесуела, Нікарагуа, Науру.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.