Українці відновлюватимуть українські кладовища у Польщі

З 7 по 20 серпня пройде літній табір "Вирій", під час якого молодь мандруватиме Закерзонням (Польща) і відновить могили українців у селах Князі (історична назва Любича Князі) та Подемщина (Любачівський повіт Підкарпатського воєводства).

Про це ZIKу повідомив співорганізатор VI Міжнародного науково-пошукового та освітнього табору-експедиції "Вирій-2013" Тарас Радь.

За його словами, історія літнього табору "Вирій" бере свій початок з 2008 р. Молодь відновлює могили у населених пунктах сучасної Польщі, звідки у 1944-51 рр було депортовано українців.

Про закинуті українські могили організатори дізнаються завчасно до поїздки від самих переселенців.

"Наші цвинтарі занепадають через те, що їх нікому доглядати – всіх депортували. Реставрація цих могил – це реставрація нашої пам’яті про ті трагічні сторінки історії", – зазначив Радь.

Значна частина хрестів з українських могил лежить на землі. Одні підкорились часу, інші – стали наслідком вандалізму польського комуністичного режиму та підпілля.

Учасники експедицій піднімають ці хрести і повертають їх у первісне положення. Ті ж, які не вдалось реставрувати – консервують у землі.

Тарас Радь розповів, як минулого року на Подемщині учасники літнього табору піднімали із землі зруйнований хрест на могилі місцевого греко-католицького пароха. Хрест був перерубаний у кількох місцях. Це були вочевидь сліди вандалізму.

При підборі учасників експедиції організатори стараються кожного разу набирати все нових учасників, щоб якомога більше людей дізналось про Закерзоння.

Складаючи маршрут поїздки, організатори намагаються врахувати побажання всіх учасників, щоб кожен зміг заїхати на свою прабатьківську землю – Холмщину, Підляшшя, Надсяння, Лемківщину та Західну Бойківщину.

Участь у таборі беруть не тільки нащадки переселенців і депортованих, зазначає видання.

Дивіться також інші матеріали за темою "Закерзоння"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.