Спецпроект

Музей Енді Воргола святкує його ювілей

6 серпня "королю поп-арту" Енді Ворголу могло б виповнитися 85 років.

Музей у місті Піттсбург (штат Пенсільванія), присвячений його творчості, вирішив відзначити цю дату незвичайним чином: з могили художника була запущена пряма веб-трансляція, повідомляють podrobnosti.ua.

Як розповів директор музею Ерік Шайнер, проект отримав назву "Фікція". Це пояснюється тим, що якось Воргол заявив: "Я б хотів, щоб моя могильна плита була порожньою - ні епітафії, ні імені. Хіба що, може бути, слово "фікція".

Зайшовши на сайт музею, можна поспостерігати, як вітер колише дві повітряні кульки на могилі Воргола, що знаходиться на околиці Піттсбурга. Іноді в кадрі з'являються люди: вони підходять до надгробка, фотографуються і йдуть.

Хтось із шанувальників приніс кілька банок консервованого супу "Кемпбелл", які так любив зображати художник. Бажаючі можуть також замовити квіти і подивитися в прямому ефірі, як їх покладуть на могилу. Трансляція розпочалася рівно опівночі за місцевим часом і триватиме 24 години.

За словами Шайнер, Ворголу, найімовірніше, доставило б задоволення знати, що він залишається в центрі уваги навіть за 25 років після смерті. Творці проекту організували також пряму трансляцію з церкви в Піттсбурзі, де художник був хрещений.

Енді Воргол - культова фігура в історії руху поп-арт. У 1962 році він створює свої популярні картини "Зелені пляшки "Кока-коли" і "Банки супу "Кемпбелл", після чого починає активно співпрацювати як фотограф і художник із зірками. Майстер епатажу, він залишається одним з найбільш продаваних художників сучасності.

Воргол народився в Піттсбурзі в родині емігрантів зі Словаччини, карпатських русинів за походженням. Закінчивши інститут у рідному місті, перебрався до Нью-Йорка. Ілюструючи журнали і займаючись рекламою, він оспівував гамбургери, долари і банки томатного супу, чим неймовірно прославився. Про його роботи заговорили як про сенсацію.

Сам же Воргол вважав, що немає мистецтва "високого" і "низького". Він пояснював, чому так часто зображував пляшку "Кока-коли": "Цей напій п'ють всі - і президент країни, і Ліз Тейлор, і жебрак, який знає, що його кока-кола не гірше, ніж у президента". Воргол помер у Нью-Йорку в 1987 році в результаті несподіваних ускладнень після операції. Йому було всього 58 років.

У Музеї Воргола в Піттсбурзі на семи поверхах зібрані 12 тисяч його робіт, а також унікальні архіви - тисячі фотографій, аудіоплівки, повна підшивка журналу "Інтерв'ю", який митець видавав, особисте листування, предмети гардероба, в тому числі більше трьох десятків знаменитих сріблястих перук , які були "фірмовим знаком" екстравагантного художника.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.