Спецпроект

Кримінальний музей поліції Лондона може відкритися для публіки

Кримінальний музей лондонської поліції може відкритися для широкої публіки. Виставковий комплекс являє собою "похмурий каталог" історії злочинів.

Про це пише The Daily Mirror.

Музей був створений в 1874 році як освітній проект для нових співробітників правоохоронних органів.

Тепер місцева влада вважає, що так званий "Чорний музей" має великий туристичний потенціал і здатний заробити гроші для поліції. "Навіть тримісячна виставка з вхідними квитками по £ 15 може зібрати £ 4,5 млн. Цього вистачить на оплату річної роботи ста офіцерів", - йдеться в статті The Daily Mirror.

Серед експонатів виставкового комплексу - знаряддя вбивств серійних маніяків і посмертні маски страчених злочинців. Одним з найцікавіших раритетів вважається лист, що датується 27 вересня 1888 і підписаний Джеком Різником.

Наразі потрапити в музей можуть тільки співробітники поліції.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.