Спецпроект

Ідею Хранителя львівських скарбів втілять у новому музеї

У Львові у приміщенні Музею Пінзеля, що на площі Митній, 1, відкриють музей світла. Його розмістять у підвальному приміщенні наявного музею -- таку ідею мав ще Борис Возницький, покійний директор Львівської національної галереї мистецтв.

Про це пише prostir.museum.

Нині справу батька продовжує його донька Лариса Разінкова, діючий директор галереї мистецтв.

Пані Разінкова повідомила, що для створення музею потрібно відремонтувати дах, фасад, а також відновити фрески у приміщенні, де колись був костел кларисок.

Лише після цього галерея візьметься за облаштування приміщення майбутнього музею.

"У нас достатня кількість експонатів, а якщо буде потреба -- позичимо їх", -- повідомила Лариса Разінкова.

Також директор Львівської галереї мистецтв поділилася інформацією, що витвори мистецтва, які будуть у музеї, є абсолютними новинками, яких до цього ніколи не бачили львів'яни.

Експонати для львівського музею світла напередодні були придбані й привезені з експедицій.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.