Спецпроект

Дарвінівський музей розповість про місце пуделя у світовій культурі

Виставка "Кумедний пудель. І при тому - вогонь ...", яка розповідає про місце цих собак у світовій культурі, пройде в московському Дарвінівському музеї з 31 серпня до 20 жовтня.

Про це пише ria.ru.

Організатори виставки впевнені, що пуделі помітно "наслідили" у світовій історії. Недарма назвою виставки стала цитата з першої частини "Фауста" Гете у перекладі Бориса Пастернака.

На виставці зібрана повна інформація про предків і родичів сучасного пуделя. Втім, досконально з'ясувати походження цієї породистої особи так і не вдалося. "Пуделем" собаку прозвали в Німеччині: назва походить від німецького слова pudel або pudelin ("стрибати у воду"). У Франції його іменують "Каніш" (від caniche - chien canard - "качина собака"), у іспанців ж пудель - "водяний собака". Це дозволяє дослідникам цієї породи робити висновок про те, що в минулому пуделів залучали до полювання на водоплавну птицю.

Ці собаки відігравали не останню роль в житті багатьох видатних людей - від римського імператора Тіта Флавія Веспасіана до російського імператора Миколи I і видатного англійського політика Уїнстона Черчілля. Пуделям присвячені рядки великих німецьких поетів Гейне і Гете. Людвіг ван Бетховен написав в пам'ять про свого померлого улюбленця "Елегію", а філософ Артур Шопенгауер тримав пуделів зі студентських років, назвавши одного з них "Атман" (світова душа).

Серед експонатів виставки - художні твори, що відобразили цих рухливих, веселих і чарівних собак - порцелянові фігурки, скульптура, графіка, живопис, а також книги із зібрання дарвінівського музею та приватних колекцій.

Крім документальних і художніх відео-та фотоматеріалів на експозиції можна буде побачити і живих собак - 12 вересня на вечорі "Для всіх, хто любить собак" будуть представлені вихованці пудель-клубів всіх мастей.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.