Спецпроект

До Харківського історичного музею повернули баб. ФОТО

Два дні тому біля майбутнього центрального входу до Харківського історичного музею встановили чотири фігури половецьких кам'яних баб, що датуються XII століттям до н. е.

Про це пише vecherniy.kharkov.ua.

Головний архітектора Харкова Сергій Чечельницький говорить: пам'ятники старовини не реставрували, щоб зберегти їх історичну цінність.

За словами наукового співробітника Харківського історичного музею Богдана Івченка, раніше баби знаходилися у внутрішньому дворику музею. З початком реконструкції музею їх упакували, і ось тепер кам'яні ідоли влаштувалися на клумбі перед центральним входом до музею на площі Конституції - для загального огляду. У музеї сподіваються, що перехожі не заподіють шкоди цим унікальним пам'яткам історії, хоча на їх "колег" - скіфських ідолів, що стоять біля Музею природи, замахи були.

"Років п'ять тому курсанти, відзначаючи випуск, перенесли одну з баб з "насидженого місця". А коли піднявся галас з приводу пропажі артефакту, вони повернули її назад", - пригадує Богдан Івченко.

Вік половецьких баб солідний - датуються вони XII століттям до нашої ери і привезені з Ізюмського району. Якогось особливого догляду кам'яні "жінки" не потребують, оскільки зроблені з вельми невибагливого пісчанника.

Половецькі баби

Головний архітектор Харкова також повідомив, що вже готові старовинні гармати, які прикрасять вхід в історичний музей: зброю часів царської Росії почищено і пофарбовано. Крім того, на будівлі музею встановлюють макет нової вивіски.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.