Українська Вікіпедія приєдналася до російського конкурсу про Схід України

Підписано угоду між українською та російською громадянськими організаціями про заснування номінації "за створення статей українською мовою" в рамках оголошеного раніше конкурсу "Галерея Слави Півдня Росії і Сходу України".

Угоду уклали "Вікімедіа Україна" та "Асоціація почесних громадян, наставників і талановитої молоді", повідомляє прес-служба ГО "Вікімедіа Україна".

Згідно із загальними умовами конкурсу, матеріал має бути присвячений історії, культурі, географії, природі чи знаменитим жителям Харківської, Донецької, Луганської областей України та Південного і Північнокавказького федеральних округів Росії.

Результати дослідження необхідно розмістити на сторінках Вікіпедії і на сайті Асоціації почесних громадян. Переможці будуть названі в жовтні 2013 року.

Обмежень за віком учасників та території їх проживання немає. Це можуть бути школярі та викладачі, керівники краєзнавчих гуртків та їх вихованці, працівники музеїв, науковці – всі, кому небайдужа ідея збереження історії та культури рідного краю.

"У певній мірі взятися за організацію конкурсу в Україні нас підштовхнули засоби масової інформації, які, в гонитві за сенсацією поплутали краєзнавство з геополітикою, – підкреслив один з авторів проекту Леонід Шафіров (Росія). – Тепер, я думаю, всім зрозуміло, що створення у російськомовній Вікіпедії статей, присвячених Україні, не означає територіальних претензій на області східної України".

Шафіров додав, що організатори конкурсу будуть особливо вдячні вікіпедистам, які напишуть статті про південь Росії в україномовній Вікіпедії.

"Історія, культура і природа сходу України і півдня Росії недостатньо добре описані в українській Вікіпедії, - зазначив голова правління ГО "Вікімедіа Україна" Анатолій Луцюк. - Ми сподіваємося, що залучення нових авторів дасть можливість підняти обширний краєзнавчий матеріал, який є в регіонах, приверне людей, захоплених історією свого краю".

Українська частина конкурсу має кілька номінацій: "Історія та культура", "Природа і географія", "Біографічні статті".

За перше місце переможці в кожній номінації отримають по 4 тисячі гривень, за друге – 3 тисячі, за третє – 2 тисячі.

Як відомо, у червні 2013 року російськомовна Вікіпедія оголосила конкурс із написання статей про Південь Росії й три східні області України.

Вікіпедія - електронна енциклопедія, заснована в 2001 році Джиммі Bейлсом і Ларрі Сенгером. Власником сайту виступає "Фонд Вікімедіа", що має 19 регіональних представництв.

Основною особливістю енциклопедії є те, що створювати і редагувати статті може, в принципі, кожен користувач інтернету. Вікіпедія створюється багатьма добровольцями з усього світу на 282 світових мовах. Вона містить понад 20 мільйонів статей.

Українська Вікіпедія – україномовний розділ Вікіпедії. Станом на липень 2013 року містив понад 453 000 статей різної тематики; за даним показником українська Вікіпедія займає 16 місце серед усіх мовних розділів. За підсумками червня за відвідуваністю мовний розділ знаходиться на 17 місці, за кількістю завантажених файлів – на 8 місці.

У першому і другому турах конкурсу "Галерея Слави Сходу України та Півдня Росії" взяли участь понад 700 осіб, що проживають в Ростовській, Волгоградській, Астраханській областях, Краснодарському, Ставропольському краях, Інгушетії, Дагестані, Північної Осетії-Аланії, в Чечні, Кабардино-Балкарії , Калмикії, Адигеї, а також в Москві і в Україні.

Призовий фонд конкурсу сформований за рахунок коштів "Асоціації почесних громадян, наставників і талановитої молоді" та за рахунок коштів, залучених Асоціацією.

У грудні 2012 року проект "Галерея Слави" увійшов до числа переможців IV Всеросійського Фестивалю соціальних програм "Сприяння".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.